“Свобода” грає на руку лобістам антистудентських реформ?

Не затихають суперечки щодо того, що ж сталося на акції протесту 28 лютого. Бійка між студентами? Суперечки політичних сил? Розбірки між лівими і правими? Новиннєві репортажі подавали інформацію обтічно, дехто згадував ВО “Свобода”, дехто не ідентифікував учасників. Масована інформаційна атака після самої акції ще більше заплутала слід. То що насправді відбулось 28 лютого перед комітетами Верховної Ради і за кілька годин – на Контрактовій площі, перед Могилянкою?

Як ультраправі захопили і територію, і техніку

Якщо коротко спробувати описати перебіг подій під час протесту, то виходить така загальна картинка. 28 лютого було заплановано провести чергову акцію протесту у рамках кампанії “Проти деградації освіти”.

Мавпостраус ВО «Свобода» (ФОТО)

Партія „Свобода” стала рідною матусею банд вуличних неонацистів. Не дивлячись на те, що вона бере участь у виборах УСІХ рівнів, у партії не соромляться мати справу із юними ксенофобами із дрібнокримінальними нахилами. Кадровий резерв на який вона орієнтується безпосередньо вказує на те, які справжні цілі стоять за дуже абстрактними і тому привабливими для нерозбірливих людей гаслами. Справи важать більше від слів, а ідеї значно важливіше від телереклами.

Неонацисти вимагали расової чистоти футболу (УКР + РУС)

7 вересня 2010 р. у Києві ультраправа партія „Свобода” провела кількатисячний марш „За український футбол” проти «засилля легіонерів». Анонсувалося, що марш пройде із залученням пересічних уболівальників, натомість тон задавали неонацисти, а масовість забезпечували далекі від футболу члени партії. Їх приїзд було профінансовано для участі у мітингу під парламентом у світлі місцевих виборів 31 жовтня. Людей з фанатською атрибутикою було не більше 1%, майже усі виступи лунали від партійних функціонерів. Колона молодих послідовників Гітлера йшла під красномовними прапорами з кельтськими хрестами, супроводжуючи ходу „римськими вітаннями”. Цілком ймовірно, що серед них були й ті особи, які організували збройний напад 15 серпня ц.р., внаслідок якого антифашист-фанат столичного «Арсеналу» отримав три ножові поранення.

“Невільні націоналісти”: аналіз нової нацистської субкультури в Україні

З початком 2009-го року українські ультраправі переодягнулись у „автономних націоналістів”. Всі неонацисти тепер знаходяться всередині однієї мережі, в якій на задній план відходять питання мови і релігії, натомість фундаментом слугує соціальний популізм, боротьба з мігрантами та політичними противниками (лівими та антифашистами).

Нацисти сподіваються ЛЕГАЛЬНО провести шабаш

Майже на саму річницю початку Великої вітчизняної війни під Києвом відбудеться неонацистський фестиваль, закамуфльований під назву «Фестиваль традиції духу» (http://sna.in.ua/wp-content/uploads/2010/06/fest_plakat.jpg). 26-27 червня мають виступити неонацистські гурти з усієї України. Їх музика має яскраво-виражений екстремістський зміст. Скупчення значної кількості націонал-радикалів створює загрозу громадському порядку та супроводжуватиметься порушенням конституційних прав.

У Києві відбулась конференція “Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій”

21 березня – у Міжнародний день ліквідації расової дискримінації – в м. Києві пройшла Всеукраїнська конференція “Запобігання поширенню ксенофобії: у пошуках спільних стратегій” за сприяння Фонду Рози Люксембург і Правозахисного Фонду ім. Р. І. Марочкіної . На заході були присутні як ліві активісти, представники позасистемного антифа-руху (автономні антифашисти зі Львова, Тернополя, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Чернігова, Києва, Сімферополя, Ужгорода, Сум та ін. міст), так і правозахисники (Конгрес національних громад України, Фонд сприяння захисту прав людини) і прес-офіцер УЄФА.

Ультраправі організації в Україні

Пропонуємо Вашій увазі документ, підготовлений експертами Фондуі презентований під час Всеукраїнської конференції “Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій”, що відбулась у Києві 21 березня. Об’єктами аналізу стали організації, які використовують у своїй агітації праворадикальні ідеї (розпалювання міжнаціональної ворожнечі), а також здійснюють екстремістську діяльність на цьому грунті. Умовним критерієм поділу виступили геополітична орієнтація (“Україна” – “Росія”), а також пріоритетність методів діяльності (“радикалізм” – “легалізм”). Документ буде оновлюватись за допомогою Ваших пропозицій. Надсилайте зауваження і пропозиції на адресу, визначену у розділі КОНТАКТ.

15 березня у Львові відбувся круглий стіл проти ксенофобії

Круглий стіл на тему ксенофобії у Львові зібрав представників різних кіл – були присутні молоді антифа, правозахисники, помічник міністра внутрішніх справ з прав людини і співробітник посольства Нідерландів.

Активісти „Антифашистської Дії” зазначили, що вважають Львів одним із головних міст нацистської активності. До її проявів вони віднесли, зокрема, напади на молодих антифа, проведення неонацистських концертів, вивішування расистської символіки на футбольних стадіонах. Нагадувався випадок, що трапився за день до круглого столу, коли неонацисти ледь не зірвали маніфестацію за гендерну рівність 13 березня 2010 року. Львівська міліція в усіх випадках діяла надзвичайно пасивна і не попереджала провокації. Також вона не перешкодила ультраправому концерту, який відбувся в той же день – 13 березня.

Круглий стіл на тему ксенофобії у Львові

Правозахисний фонд ім. Раїси Марочкіної та Фонд Рози Люксембург (Rosa Luxemburg Stiftung) запрошують Вас на круглий стіл на тему “Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій”, що відбудеться 15 березня 2010 року в місті Львів. До участі у круглому столі запрошуються представники антифашистських та правозахисних організацій, ліві активісти, представники національних громад.

Це черговий захід у серії круглих столів, що проходять в різних містах України з 13 лютого по 20 березня 2010 року та звершаться результуючою конференцією у м. Києві 21 березня 2010 року – у Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації.

Одеса: розмита лінія антифашистського фронту

27 лютого в Одесі пройшов круглий стіл «Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій». Були представлені головним чином активісти лівого й антифашистського руху.

В Одесі складно будувати стратегію протидії ксенофобії та расизму, оскільки ситуація характеризується крайньою нестабільністю. Ультраправі – умовно розділені на проросійський і про український табори – перебувають у постійній конфронтації і водночас насаджують мешканцям клімат міжнаціональної нетерпимості. Беззаперечним позитивом є те, що радикали займаються боротьбою між собою. Окрім того, націонал-екстремісти є інструментом політичної боротьби у руках місцевих фінансових кланів.